песня из пьесы"Панночка"
Давно прикована до ліжка,
А нічки в роздумах минають
Яка ж то втіха – Попелюшка –
і оченятка карі сяють!
Хай мої хвилі - не хвилюють,
Бо ж навіть серце у долоні -
Не в радість тим, що все полюють!
Чи смерть мені , чи страйк в полоні ?
Тепер для щастя мало треба –
Лягти навік - у землю рідну…
Всі мрії - про високе небо…
Вже ж на погості - Ненька бідна!
Ой, лишенько! Я - блудна донька:
Світ за очі - пішла із хати…
А птахи все летять - додому…
Не дочекалась сива мати!
Як плакала вона, молилась:
«Тебе ж коханий твій погубить…»...
Невтішне серце помилилось,
ОКАМ"ЯНіЛО і НЕ ЛЮБИТЬ?
Ой, лишенько - земний Божочок:
Від нього щедрий дар - розлука!
То де ж мій берег-бережЕчок,
Заради кОго ж - така мука?
Ой. Лишенько! Я - блудна донька…
Світ за очі - пішла із хати…
А птахи все летять - додому…
Та вмерла вже ж старенька мати….
Плач Панночки
© Copyright: Людмила Кононенко-Свирьская, 2012
Свидетельство о публикации №112071408449
Свидетельство о публикации №112071408449
Рецензии