СОНЯШНИКОВІ РОСИ
Соняшникові роси
Впали в теплі трави,
Виблискуючи в неба далечінь.
А сонце посміхалося лукаво
Та все пекло, як той старий черінь.
Густий туман
Упав на мої скроні,
Окутавши душі моєї крик.
Грубіють руки а точніш долоні,
І пісня вже не лине на язик.
А вдалині
Соняшникові роси,
Як відгуки серпневої грози.
Відмили ті замурзані та босі
Заплетені пихаті гарбузи.
І моє серце
Теж роси хотіло…
Я спраглим подорожнім в даль іду.
Відмити скроні і долоні й тіло,
А краще душу грішну молоду…
12.07.2012р.
***
© Copyright: Сергей Кононенко, 2012
Свидетельство о публикации №112071205481
Свидетельство о публикации №112071205481
Рецензии
