History

Вернітесь у світ сей, принцеси та принци,
і світло вогню принесіть.
Любов’ю напуйте усяке прохання
і наш шлях квітками встеліть.
Погляньте як чисто у нашому небі –
немає пожару війни
лиш душі, позбавлені сорому, сяють
майбутнього бачучи сни.

Де шлялись, герої забутих трагедій?
Посипались ваші форти,
немає причини про це горювати,
за це вже відплакали ми.
Із золота вилиті лати на спинах
на шоломах знаки царів -
прийдіть і візьміть, світ сей нам не потрібен,
він нами давно погордів...

О ви, мудреці, все знання перед вами
та сумом умите лице -
Не зможете дати науки нащадками
у книги запхнули усе.
Волога у скиніях гниль породила
і цвіль виїдала думки:
дітей у жертовний вогонь відводили -
вам демони стали боги.
...
О ні! Я ніколи вас не полишу,
у пам'яті горять рядки -
коли у темряву поглянеш
залишишся в ній назавжди!
То добре що тепер немає
немає вас і все-таки -
Нащадки ми не ваші зовсім
зовсім напевне навпаки!
...
А зрешта: померли - за це вам і слава
уже не вернути моменти краси
та й ви залишайтесь в своїй домовині
Вовіки і вічні часи!