собаче серце

 
(Переспів Булгакова)

Слобожанський чолов'яга
Мав турне в Карпати.
Бачить, пес ледь дише, кволий,
Рваний та патлатий.
Пожалів, забрав до себе,
Та загоїв рани.
Пес лизав йому долоні
На ознаку шани.
Звів господар файну будку,
Хай боронить хату...
Та у песа, з'ясувалось,
Гонор був пихатий.
Зажадав у домі жити,
Ще й до столу сісти.
Вся сім'я за ним ні крихти
Не встигала з'їсти.
Далі більше: із світлиці
Всю родину хутко
Своїм гавканням шаленим
Витіснив у будку.
Пре хозяїн песу м'ясо,
Рибу та сметану...
А той гостей викликає
Аж з-за океану.
Понаїхали з Канади
Ситі та здорові,
Пригнітили спілкувались
На собачій мові.
Вити змусили на місяць
Замість шани Богу,
Шкандибати на карачках,
Задирати ногу,
Та котів, бодай побачить,
Розгоняти хвацько,
Та харчами забезпечить
Всіх собак карпатських.
Чолов'яга без перерви
Дбає, жне та сіє,
А його сім'я у будці
Ледве животіє.
А коли він розбухати
Почав біля призьби,
Звинуватили падлюку
В непатріотизмі.
Вовкунів стягли на мітинг
Та собачу зграю
Й зацькували...хай тварюка
Своє місце знає.
Отож, брате, будь мущиной,
Не живи, як миша,
Бо на тебе бандерлога
Всіх собак навіша.

       2006р.