стихи на украинском языке Станислава Буряченко

CТАНІСЛАВ БУРЯЧЕНКО
            

СУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ.
(на громадянські теми)

Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
…………………………….
Це той перший, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доканала
Вдову сиротину.
Кати! Кати! Людоїди!

Т.Г. Шевченко.

БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА ПЕТРУ І У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ.

Ось височить він. Він – Петро Великий.
Йому до фені наша суєта.
Не чує ані стогону, ні крику.
Його величність, бач, божественна, свята.

Його, отого ката, знову славлять,
Неначе Богу, моляться і знов.
Та наші українська доля й пам’ять
Ніколи не простять козацьку кров.

О люде український, мій народе,
Побережись не вершника – царя:
Його нащадків клятої породи.
Вони на тебе пазурі гострять.

Вони ізнов полощуться у мріях:
Імперію їм хутко подавай!
З жаги до влади, бач, як шаленіють.
Їм мариться новий всесвітній «рай».

Та зась, панове (проби – «господа»)!
Минулося! Не ті часи настали.
Скоріш з Дніпра спливе уся вода
І Сонце вільно сяять перестане.

               21.12.1993 р.,
в день народження
Йосипа Сталіна,
мо’ – останнього.

                -«-

Укладач – Бєляєва Світлана Станіславівна