Зірка,упаде крізь верби,
У волоссі встряне запала,
Посмішкою,ти позвеш до себе
Ох,як жаль,що ніч така мала.
Місяць встав вже над рікою,
Доріжки збіглись у одну,
Ось де ти,лиш візьми рукою,
Проте чомусь,так довго йду.
Так легенько,тихо й ніжно,
Даю тобі себе відкрить,
Що кохаю.Вже,довічно,
Тільки,зупинити тую мить.
У раз зірву усі троянди,
Що знайшов би на землі,
Та з квіток зроблю гірлянди,
Хай ллють світло лиш тобі.
Там знайду лілейний човен,
Й відпливемо в ту дорогу,
Що проклав нам місяць повен,
Від вже забутого порогу.
Русалка
© Copyright: Михаил Кичан, 2012
Свидетельство о публикации №112070708500
Свидетельство о публикации №112070708500
Рецензии
Какая же красивая та дорога,"що проклав нам місяць повен". Красивые, напевные строки!
Елена Тихомирова 4 18.06.2015 09:55 • Заявить о нарушении
Елена Тихомирова 4 18.06.2015 09:55 • Заявить о нарушении
Самая красивая и опасная дорога,лунная тропа,которая ведёт к млечному пути.
Спасибо!Елена.
Михаил Кичан 19.06.2015 22:43 Заявить о нарушении
Спасибо!Елена.
Михаил Кичан 19.06.2015 22:43 Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.