Сумна казка розказана перед сном...

Варта нічная по небу проходить -
місяць і зорі ту варту несуть,
шука когось місяць - ніяк не знаходить...
Тож слухай, і очі закрить не забудь!

Сумно у вікна він заглядає -
погано у небі ходить одному,
зорі, розсипані до небокрая -
бездушні свічки, що світять йому...

Страшна і сумна та одвічная доля -
ночами мовчазно по небу ходить!
Чия ж то недобрая сильная воля
місяць прирекла убого так жить?!

Скільки усього в житті він побачив!!
Зверха все видко - нічого не скрить...
Дивними казками б місяць віддячив
того, хто навчив би його говорить...

От і шукає, плекаючи віру
в те, що настане щасливая мить,
й накладену кару - мовчанню покіру
хтось зніме, і зможе він душу відкрить!

За тисячі років не сталося дива -
от і навіює тугу і сум...
Давно голова в нього стала вже сива
від марних надій і нерадісних дум...

Бажання те сильне, та все має міру...
Молись, не молись - не зміниться суть!
Ніщо не поможе... Хай має хоч віру!!!
Тож  слухай, і очі закрить не забудь...