Де б доля мене не носила,
Завжди приїжджаю сюди,
Де знову здоров"я і силу
Вбираю від цвіту садів.
Холодна вода із криниці
Наснагу і віру дає,
А квіти на вікнах світлиці
Вертають в дитинство моє.
Чому відлетіли птахАми
Далекі, щасливі роки,
Де мама там перед святАми
Розвішувала рушники.
Батьки вже не стрінуть з дороги,
Та й хати давно вже нема.
На серці журба і тривога,
І душу безвихідь пройма.
Вклоняюсь подрузі – Ірині
За те, що багато років
Мої зберігає святині –
Могили померлих батьків.
Де б доля мене...
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №112070701607
Свидетельство о публикации №112070701607
Рецензии
Трогательное стихотворение, хорошо, что есть кому смотреть за могилками.
Творческих успехов, с теплом, Татьяна
Татьяна Турбина 25.05.2015 11:57 • Заявить о нарушении
Творческих успехов, с теплом, Татьяна
Татьяна Турбина 25.05.2015 11:57 • Заявить о нарушении
Спасибо за визит и тёплый отзыв! С нежным теплом Вера
Вера Кириченко 25.05.2015 12:08 Заявить о нарушении
Вера Кириченко 25.05.2015 12:08 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.