...І забрела у сни мої душа,
Твоя душа, незнана і далека.
Припрошував її до куліша,
Вино домашнє наливав із глека.
Розпитував: ізвідки, хто втіша,
Чому самотня, мов між скель смерека?
Вона мовчала. А в очах сльоза
Туманилася сиво і печально.
А з-під сльози виднілась бірюза
Розпачлива, бентежна, незвичайна.
Отак у хмарі нависа гроза.
Отак сповза каблучка обручальна...
Така біда... Що міг порадить їй?
Як втішити, щоби могла літати?
Сльоза бриніла на краєчку вій.
Що міг тоді про душу твою знати?..
А сон згортав одміряний сувій
І залишав печаль твою і втрати...
6.07.2012
I забрела у сни моi душа...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112070604576
Свидетельство о публикации №112070604576
Рецензии
А сон згортав одміряний сувій
І залишав печаль твою і втрати... - ЯКІ ГАРНІ СТРІЧКИ... В'ЯЧЕСЛАВЕ, ЗИЧУ ВАМ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ І ДУШЕВНОГО СПОКОЮ!
Вера Кухарук 12.07.2012 23:51 • Заявить о нарушении
І залишав печаль твою і втрати... - ЯКІ ГАРНІ СТРІЧКИ... В'ЯЧЕСЛАВЕ, ЗИЧУ ВАМ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ І ДУШЕВНОГО СПОКОЮ!
Вера Кухарук 12.07.2012 23:51 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.