Ладнає коник гойдалку з трави,
дрібнять ставок непогамовні хвилі,
дубів старих клечані корогви
яріють, ніби ватри вогнекрилі.
Затих пташиний лемент у гаю,
розтяли небозвід бліді сузір’я,
на пам'ять розтривожену мою
скидає день своє лелече пір’я.
Надвечiр я
© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112070602862
Свидетельство о публикации №112070602862
Рецензии
За кожним рядочком мальовничий образ! І розступаються стіни, і в білесеньких пір’їнах пам’ять, переносить туди де вільно дихається, де діляться міццю старезні дуби, і легко й хороше на серці. Дякую, Інночко! Нових Вам звершень, хороша!
З теплом та шаною,
Валентина Чайковская 14.08.2012 09:06 • Заявить о нарушении
З теплом та шаною,
Валентина Чайковская 14.08.2012 09:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.