Іван заходить до хліва,
А там стара кобила
В кутку на сіні — ледь жива,
Ледь духу не спустила.
Злякався дуже неборак, —
Це ж збиток для родини!
І каже жінці: “Значить так:
Доріжемо скотину!”
Почула рішення свиня
І жертву вмить повчає:
— Вставай, нещасна, і гуляй!
Стрибай, хоч сил немає.
Бо смерть твоя уже прийшла —
Господар ніж шукає!..
Коняка миттю підвелась,
Підстрибує, брикає…
— Кобила вижила! Віват!!
Лаштуй горілку, жінко!
Клич кума — будем приливать!
І вмить зарізав… свинку.
А.Я.
Така дяка
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2012
Свидетельство о публикации №112070305881
Свидетельство о публикации №112070305881
Рецензии