Сильвия Платт. Грань

Доведено до совершенства,
Мертвое

Женское тело одето в улыбку
Достижений, и греческий выбор

В свитках тоги ее стpуится.
Нагие

Ступни как бы вещают:
Мы дошли сюда, и довольно.

Белые змейки мертвых детей,
Каждый у крынки

Mолочной, oпустошенной,
Свернуты. Их,

Как лепестки, она в себя сложила,
Словно роза в саду, закрываясь

В час, когда запах сочится
Из разверстых пастей цветков ночных.

Луне, из костяного капюшона
Глядящей, не о чем грустить-

Ко всему привыкла, ее
Опущен занавес.


^^^


Edge

The woman is perfected
Her dead

Body wears the smile of accomplishment,
The illusion of a Greek necessity

Flows in the scrolls of her toga,
Her bare

Feet seem to be saying:
We have come so far, it is over.

Each dead child coiled, a white serpent,
One at each little

Pitcher of milk, now empty
She has folded

Them back into her body as petals
Of a rose close when the garden

Stiffens and odors bleed
From the sweet, deep throats of the night flower.

The moon has nothing to be sad about,
Staring from her hood of bone.

She is used to this sort of thing.
Her blacks crackle and drag.


Рецензии
Пам'ятаю наші розмови про Сильвію. Потім ще дивилася фільм за твоєю порадою. Нещодавно прочитала її роман "Під скляним ковпаком".
Цей вірш попри страхи пов'язані зі смертю вражає красою. Нагадало карти таро Смерть чи Луна. Чорне ніщо у білому плащі.
Не могла втриматися, і теж переклала. Щоправда жіночий архетип не вдалося зберегти у українському Місяці.
Сильвія Плат. Грань
Жінка довершена.
Мертве її
Тіло носить посмішку звершення,
Марення грецької необхідності
Тече у сувоях її тоги,
Її босі
Ноги, здається, говорять:
Ми зайшли так далеко, усе скінчено.
Кожна мертва дитина, що згорнулася білою змією,
По одній біля кожного маленького
Глечика молока, нині порожнього.
Вона згорнула
Їх назад у своє тіло, як пелюстки
Троянди закриваються, коли сад
Заклякає, і пахощі стікають
Із солодких, глибоких горл нічної квітки.
Місяцю немає через що сумувати,
Що дивиться зі свого кістяного каптура.
Він звик до подібних речей.
Його чорноти тріщать і волочаться.

Олись Лапковский   22.08.2026 16:48     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.