Тривожать душу чисті почуття,
До тебе тягнуться розгорнуті долоні.
Кохання, як довірливе дитя,
Наївно нас тримає у полоні.
Ще не навчилась я не червоніть.
І ти боїшся зайве щось сказати.
Зате вуста цілують кожну мить -
Водночас і солодкі й терпкуваті.
Від посмішок розвиднюється ніч,
Мигдаль очей п'янить чарівним блиском.
Два серця розмовляють віч-на-віч,
Цвітуть слова під почуттєвим тиском.
Тіла горять від трепетних бажань -
І нам так мало зоряної ночі.
Ніяковію від палких зізнань,
А ти все їх шепочеш і шепочеш...
Тривожать душу чистi почуття...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112070208325
Свидетельство о публикации №112070208325
Рецензии