Не віриш? Заморочу, доведу,
Отрую, вб"ю, зведу безсмертну душу,
У всіх тебе безсовісно вкраду,
Очима втоплю, ревністю задушу.
Осіннім чадом, хмільністю ночей
Розкраю на мільярди половинок,
Вустами розпалю вогонь очей,
Щоб знав, як задивлятись на блондинок!
Спалю, розіпну, розбуджу, зурочу,
Ста мідяками слів насиплю здачу...
Я просто жінка.
В мене карі очі.
Заплачу. Розцілую. І пробачу.
а й певно: Ви просто Жінка. те не проста Жінка: за очі не віддаю, а за таку душу, за серце й темперамент такий, за такий шал почуттів - ой варто б до герцю стати! щоб завоювати! покорити і скоритися, до ніг - і цілувати, цілувати, цілувати!!. та вже хоч за вірші, за мову їх неповторну, за це життя, що так присутнє в них, за ці сімдесят та ще й сім гріхів і кар, якими грозитеся!
(до Вас у листі звернувся, гляньте пошту, вельми прошу)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.