двi хвилi

ми так завжди йдемо
твоє праве плече заступає моє

я не пам'ятаю наших розмов
бо мовчимо всю цю повільну дорогу

але пам'ятаю світіння бань
у ще молодому тремтливому листі

в його шелестінні чути слова
вголос не мовлені

так розмову ведуть серця

твоє схоже на голуба що туркоче
а моє голубкою ухиляється

ми дві хвилі що наздоганяють
одна одну річкою до океану

як дістанемось океану - станемо
ти рифом його а я рибкою...

пам'ять тишею снить...
твоє праве плече заступає моє
*


малюнок автора


Рецензии
Марийко! А ВЫ ще малюваты вмиете?
Какая красота! Геннадий Банников прав, он тоже хороший, талантливый поэт.
Я читаю его стихи. Обнимаю.

Евгения Позднякова   31.07.2012 00:04     Заявить о нарушении
Дякую, Євгеніє, що завітали. Мені теж подобається поезія Генадія Баннікова. А малювання для мене це спосіб мислення - малювала і складався, наче проявлявся цей вірш ...

Мария Гончаренко Бодак   31.07.2012 22:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.