Я бачу тебе на лузі,
В сузір"і ромашок рясних.
Твій погляд очей чорнобрових,
Мені перехоплює дих.
Я бачив тебе в Палермо,
На фресці минулих століть.
Ні повінь ,ні димчаста хмара,
Не згасять ,ту в пам"яті мить.
Ти ,Янгол,що нишпорить в небі
й дарує рятунок щомить!
Неначе яскрава комета,
У темній безодні вночі...
Ти линеш в роках і сторіччях,
В квітневу весняну блакить.
Ти ніби перелітна птаха,
Що в синьому небі летить.
Твоя одинокая пісня,
На серці палає й щемить.
Твій погляд дарує надію,
Як помахи втомлених крил.
Нехай всі невдачі ,поразки,
Розвіє,як зоряний пил.
27.06.2012.
Поэтессе из Запорожья
© Copyright: Николай Берковский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112062700802
Свидетельство о публикации №112062700802
Рецензии