Заколисані зорі дрімають.
Подих ночі – мрійливо-п’янкий.
Ти мене під вербою чекаєш -
Нетерплячий, звабливий такий.
Я не вийду. Не хочу. Не можна.
Телефон без угаву дзвенить.
Той дзвінок дратівливо-тривожний
Крає серце жіноче щомить.
Почуттями схвильована жінка –
Як багаття квітучих жоржин.
Та у скронях калатає дзвінко:
Він не твій. Він чужий. Він чужий…
Пухкі сутінки сльози маскують,
Вітерець пестить груди і стан.
Під вербою кохання чатує
І вечірніх спокус океан.
Вже несила боротись з думками.
Понеслися бажання навстріч.
Вийшла… Губи зустрілись з губами.
І зімліла закохана ніч…
26.06.2012р.
Вечiрнi спокуси
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112062606374
Свидетельство о публикации №112062606374
Рецензии