Корабель блазнiв. Дiя VII

Видіння  Ієроніма Босха

ДІЯ СЬОМА
 
Із монологу одного дурника 

За щоб я тільки би не брався,
То до пуття не доводив,
Я ще ні кому не вгодив
В тій справі у яку я пхався!

Мої дотепи й викрутаси,
Не всім напевно до смаку,
Але в своєму ковпаку –
Здаюсь струнким, ніж ці грубаси.

Я буду легінь, навіть в дранті,
Вельможний пане без перснів,
Якби я взявся, та схотів,
Явив би безліч вам талантів!

Але на ті вже витребеньки,
Нема ні часу, ні снаги,
Я тут вмираю від нудьги,
Та мимрю в ніс якісь пісеньки.

Коли ж побачу я свій острів,
Де, що бажаю – досхочу,
Тоді панам цим натовчу,
У їх сідниці шпильок гострих!

І дам таких їм тумаків,
За всі образи та знущання,
Щоби усім моє прощання,
Вздрівалось до кінця віків!


Рецензии