Тяжко, так буває раз в житті,
При свіжості й легкості,
При вільності й свідомості
Немає сил тримати це в собі.
Ти хочеш плакати,ридати
І все на собі рвати,
Та не можеш,
Бо біль не в серці ,
А в душі…..
Рубці залишаються у тобі,
А не на тлі….
Ти пам’ятай ці рани глибокі,
Бо не мають вони вже совісті нітрохи
І погублять вони всі твої
Прикраси чарівної душі.
Душевные раны
© Copyright: Тамила Москаленко, 2012
Свидетельство о публикации №112062509513
Свидетельство о публикации №112062509513
Рецензии