Тепло вже так давно не лопотало,
вогню не піддавалося залізо.
Розпечене, гартоване – клепалось
і набирало форми горлоріза.
Зав’язло поле в тишу нетривалу.
Несіяне, невислухане лісом,
воно не танцем сонця поростало,
а брязкотом, багнетами із крісів.
Не вітром перегорнена, а лихом,
трава втрачала подих під копитом,
покірливо клячала за ступнею.
Ковальське серце, витягнуте з піхов,
зайшлося, грілося у кров сповите,
як ніч найшла, а янголи за нею.
21 Червня, 2012
Сонет xxxvi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2012
Свидетельство о публикации №112062109707
Свидетельство о публикации №112062109707
Рецензии
Конкурс віршів "МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ"
http://stihi.ru/2012/09/25/1578
ДОЛУЧАЙТЕСЯ, ШАНОВНІ КОЛЕГИ )
Василина Иванина 26.09.2012 23:20 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2012/09/25/1578
ДОЛУЧАЙТЕСЯ, ШАНОВНІ КОЛЕГИ )
Василина Иванина 26.09.2012 23:20 Заявить о нарушении