Зустріч
Кленова гілка струшує блакить
Перлові роси капають у душу.
Серпневий ранок теж уже не спить,
І я йому подати руку мушу…
Я мушу усміхатися, бо світ
Мене, мов доню, петестить і вітає,
І щедро шле земний сонце-привіт,
До лона ніжно й щедро пригортає.
І за вікном хай крона не шумить, -
Я всі її задумки прочитаю…
Благословлю і ранок цей, і мить,
І з вдячністю молитву прочитаю…
О Боже мій! Який чудовий світ!
Він в мою душу ллється кольорами,
А диво-роси – в серце прямо з віт,
Й усмішка сонця грає поміж нами…
Оце і є отой прекрасний рай,
Якого виглядаю я щомиті.
Який чудовий, рідний сонцекрай,
А я господар, справді, в цьому світі.
Он чуєш, як пташина вже співа?..
Її акорди – росами у душу.
…А день повільно очі відкрива
І я йому подати руку мушу…
Встреча
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2012
Свидетельство о публикации №112062109455
Свидетельство о публикации №112062109455
Рецензии