Ці пігулки, вже не лікують місяць,
що зїдае холодне небо, Не ціми голками зшивають крила з шмадків спини,
безгузді думки не нагодують,
але навіть вони зраджують мене у моїй самотності.
Куля у роті не здается смішною.
Дикий пляж чекае мене у раю.
Ящо пекло затишніше запаху кухні.
Автобуси пережовують мрії мертвих ляльок, світу зпід шкаралупи куриних яець
доречі об нього билися чоли в пошуках істин. Неначе з капелюху кроля дістаю слова, кружляючі коло світла, розумію сиротами стають не тільки злидні Каїн Авель не стануть вбивати.
І не до нот коли ховаешся у бездні бездна.
снуюч поза словами
© Copyright: Анастасия Трюмпер, 2012
Свидетельство о публикации №112062108584
Свидетельство о публикации №112062108584
Рецензии
