Про березiвських птахiв

Зтих пір, як збудував нам хату Квочка,
(А ми тоді були ще дітлахи),
Задумався я, граючись в пісочку:
Які ще є в Березівці птахи?
І склався віршик зовсім не для сміху,
Летить життя, не вернеться воно,
А Ласточка* не полетить під стріху,
На небі вже душа її давно.

Старенькі люди все це добре знають,
А молодим ще спробуй, доведи -
Не тільки сизі Голуби бувають
Тут жив Кукушка, там жили Дрозди.
Землі всії не обійти довіку,
Березівка ж єдина на землі.
Десь є півні - і в нас є Кукуріки,
Десь чаплі - а у нас є Журавлі!

Хтось розізлиться, ніде правди діти,
Хтось, може, засміється, навпаки,
Але скажіть, чи є де ще у світі,
Щоб Деркачі жили, і Курочки?
Хто українську мову кепсько знає,
Тому не розібраться й поготів -
В Березівці десь Гава проживає,
А може чули ви й про Ремезів?
Цей ремез дуже рідкісна в нас птиця,
Хоча насправді родичка синиці.

Живуть Синиці разом з Горобцями
У самому найкращому селі.
А як же бути нам із солов'ями?
Є й Солов'ї, великі і малі.
А ще колись в дитинстві чув я плітку
Про пташку також рідкісну - Чечітку.

У цьому вірші зла нема нітрішки,
Я зовсім на увазі мав не те,
Тому я сподіваюсь на усмішки,
Й що ви мене за вірш не поб'єте.
В Березівку як інколи приїду -
Згадаю і Ворон, і Гусаків,
А це все наші друзі і сусіди,
Вшануймо ж, люди, наших земляків!


* - тут сільські прізвиська з великої літери.

2007 рік.