Травень весняні квітки позбирав,
Щіро підніс,і сказав,що кохає,
Давши почути як птахи співають,
Червень, що потім був,
Совість питав!
Липень, мій рідний, що ж ти зробив?
Спека палила і душу, і очі,
Папорот-квітка таємна у ночі,
Щось сповіла, серця очі закрив!
Серпень поранив! З'явилися сни!
Діти чарівной минулой весни,
Вересень руки від жаху тримав,
Жовтень в самотнім відчаї стогнав,
Падало лисття, вкриваючи біль....
1997г.
Пори кохання
© Copyright: Лелик Котаева, 2012
Свидетельство о публикации №112062005582
Свидетельство о публикации №112062005582
Рецензии
