Украiнi

Люблю тебе, квітуча Україно!
В тобі – мій дім і корені мої,
І вишиванки, й кетяги калини,
Ліси й поля, і ріки, і гаї.

Тарас. Дніпро. Веселки світанкові.
Рушник із хлібом-сіллю на столі.
І коси верб розплетені шовкові,
І люди, найщиріші на Землі!

Пшеничний лан з важкими колосками
І соловей у вранішнім садку,
Дитинство із привітними батьками,
І мова у калиновім вінку.

Пісні твої вражають глибиною, -
В них неба синь, що топиться в очах,
Дівчата з непідробною красою,
І юнаки, кремезні у плечах.

Фольклор твій борознить душевні рани.
В нім - мудрість пращурів, історія твоя.
В нім – біль життя, кохання і кайдани,
І велич праці, й пісня солов’я.

Народ твій легендарний, працьовитий.
За його долю Господа молю.
Тебе, барвінком-м’ятою сповиту,
Як матір ніжну, віддано люблю!

Твоє минуле - з відблиском тривоги.
В нім п’ятна крові, присмак гіркоти.
Тернисті тобі випали дороги,
Але ти йшла, хоч важко було йти.

Не піддалась, не впала на коліна,
Сльозинку гордо втерла зі щоки.
Моя геройська, славна Україно,
Ти удостоєна безсмертя на віки!