Розы, корова и Бог

Наша хата стояла,
Со всех сторон окружённая розами.
А в кухне, на покути*
Висела невыразительная,
Насквозь побитая шашелем
Коричневая дощечка,
На которой рукой неизвестного мастера
Был изображён
Бородатый Бог.

Часто мне казалось,
Что стены нашей хаты прозрачные,
И получалось,
Что икона висела, как будто, среди роз,
Прямо под открытым небом,
А за розами теми
Неминуемо стояла
Наша рыжая корова
Над сочным сеном,
Корова, которая, сколько себя помню,
Кормила меня молоком.

Я никогда не верил в Бога,
Но если бы мне посчастливилось
Где-то отыскать ту икону,
Выполненную рукою неизвестного мастера,
Я обязательно забрал бы её в Киев,
Повесил над своим письменным столом,
И тогда стены моей комнаты
Сразу бы стали прозрачными!
И я вдохновенно писал бы свои стихи
Прямо под звёздами,
Со всех сторон окружённый розами,
А за ними
Неминуемо стояла бы
И протяжно мычала
Наша рыжая корова,
Напоминая о том,
Что уже июнь
И время идти
Косить сено.

РУЖІ, КОРОВА І БОГ

Наша хата стояла,
З усіх боків оточена ружами.
А в кухні на покуті
Висіла невиразна,
Наскрізь проїдена шашелем
Коричнева дощечка,
На котрій рукою невідомого майстра
Був зображений
Бородатий Бог.

Часто мені здавалося,
Що стіни нашої хати прозорі,
І виходило,
Що ікона висіла ніби посеред руж,
Прямо під відкритим небом,
А за ружами тими
Неминуче стояла
Наша руда корова
Над соковитим сіном,
Корова, що скільки я пам’ятаю,
Годувала мене молоком.

Я ніколи не вірив у Бога,
Та коли б мені пощастило
Десь розшукати ту ікону,
Виконану рукою невідомого майстра,
Я обов’язково забрав би її  до Києва,
Повісив над своїм письмовим столом,
І тоді стіни моєї кімнати
Відразу б стали прозорими!
І я натхненно писав би свої вірші
Прямо під зорями,
З усіх боків оточений ружами,
А за ними
Неминуче стояла б
Й протяжно мукала
Наша руда корова,
Нагадуючи про те,
Що уже червень
І час іти
Косити сіно.

* - Покут - Божница.


(Борис Мозолевський. Поезії. –
 Київ, 2007. – С.167-168).