Ты- единственная

               Ти – єдина
          (О.А. Деревській )

До тебе, мамо, звідусіль привіти
Летять з вітрами кожної пори.
Гойдають верби над Сулою віти,
Зорять з небес твої рідненькі діти, -
Ти з ними в тиші знов поговори…
Про ваші біди, як були голодні,
Горох як їли, стиглі спориші… -
Весь світ тобі вклоняється сьогодні,
Бо образ твій не тоне у безодні,
Ти, Олександро, в серці і в душі.
За подвиг твій ми дякуємо, нене,
Тобі – найкращі квіти на землі!
Вже на деревах листячко зелене,
Весна вже тче із сонця гобелени,
І образ твій я бачу уві млі…
Ось ти сидиш, а навкруг тебе – діти,
Як зорі – добрі, щирі і сні.
Тобі б весніти, жити і радіти,
Як навесні життям буяють віти,
Але ж затихли всі твої пісні…
Бо ти пішла за обрії далекі,
Така велична, горда і свята,
І щовесни із вирію лелеки
Нам сиплять сум на клени і смереки,
Й лоскоче душу пам»ять золота…
До тебе, МАМО, линем, наче грози…
Нехай твоя погладить нас рука…
Нехай жара, чи сивіють морози,
Тобі всміхнемось крізь роки і сльози,
Бо ти – єдина – мама ДЕРЕВСЬКА.