У хатині на стіні,
У знайомої бабусі.
Висів годинник, - ще з війни,
Стареньким був він, весь в пилюці.
Він пережив тяжкі часи,
Нестатки, голод, і розруху.
Продовжував він без зупину йти,
І зберігав в собі епоху.
Я дивувалась... Як бабуся?
Годинник досі зберегла.
Рука його не досягала,
У зрості зменшилась вона...
Зозуля час ним відміряла,
У тій хатині на стіні.
Собі й бабусі накувала,
Прожити довгі ці роки.
У хатинi на стiнi
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112061404011
Свидетельство о публикации №112061404011
Рецензии
