* * *
Ось і знайшов дорогу,
В рідне прийшов село.
Правда, запізно.
Нікого
Вдома уже не було.
Вперто почав чекати,
Думав
якісь
слова...
Глянув — немає хати,
Тільки ковил-трава.
Ліг би у домовину —
Ні дошки давно,
Ні гвіздка.
— От і вернувся, сину! —
Таке,
як мати гука.
— От ви й озвались, мамо!
Значить, не марно йшов.
От і земля пристала
Цементом
До підошов.
Так і застиг камінно,
Чорний,
один, як димар.
Лиш ковилові стіни
Та привиди
Хмар.
Ось i знайшов дорогу...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112061304090
Свидетельство о публикации №112061304090
Рецензии
