Люблю...
Поезію можна кохати?
(Ні-ні, не свою, а чужу)
Душевні бальзами черпати,
Долаючи творчу межу?
Здається, мені це вдалося. -
Люблю Ваші вірші без меж.
Купаюся в творчім колоссі,
В вогні поетичних пожеж.
Затримую погляд глибокий
На ніжно-палких почуттях,
Беру життєдайні уроки
Для свого поето-життя.
В захопленні серце співає,
Наносить візити Пегас.
Ні, заздрощів в мені немає, -
Я щиро радію за Вас!
Так образно і величаво
Епітети творять рядки.
Полониться творча уява,
Ворушаться грішні думки.
Чи можна в слова закохатись?..
Мабуть. Бо я вже це роблю.
Наважуся ще раз зізнатись:
Люблю Ваші вірші! Люблю...
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112061205444
Свидетельство о публикации №112061205444
Рецензии