Це як натхнення для забутого митця,
Це як ковток води – руйнує спрагу:
Коли побачила літературного Творця,
Я знов знайшла любов, мету, наснагу.
Мов під гіпнозом ти ковтаєш мить,
Торкаєшся величного маестро слова,
І мрієш як з тобою переспить
Бодай-но його творчість віроломна.
Це справжнє задоволення знайти
Своє придумане, але палке кохання,
І вибити у творчість сподівання:
Піти у вирій снів, від жалюгідності піти.
Мені не зрозуміти бруду Жадана,
Не маю вдома я літературних сховищ,
Але чомусь навіки продана
Слідам, які залишив Андрухович.
Патр! арх
© Copyright: Марина Никитчук, 2012
Свидетельство о публикации №112061009192
Свидетельство о публикации №112061009192
Рецензии
