Отак просто ідучи
шукаючи себе тебе вночі
уявляеш який ти яка Земля
і шлях освічує зоря
і йдеш забувши про той час
ідеш в думках форгот ебаут ол
і насолода тихий блюз чи джаз
і думаешь вчинки нас так грід а ми так смол
шкода тих хто на машинах
бо все проскальзує крізь них
яка у них ціково кров у жилах
чи потяг до такого уже стих
під пісні душі і тепло у грудях
крокую я на зустріч людям
і зазираючи ним в очі
шукаю я краплинку Сочі...
інколи затягує у вир чи смерч
і літаешь на крилах ти чар-птиці
потім сходиш вниз і все на стіл у глеч
і виходят такі ось небелиці...
Grey.
15:07, 07.04.2012
Прогулянка
© Copyright: Макс Янг, 2012
Свидетельство о публикации №112061004863
Свидетельство о публикации №112061004863
Рецензии
