Полтава пiд землю тiка

(Про створення підземного містечка)

Дратує  мене і лякає,
Що з кимось із нас на  чолі
Полтава під землю тікає,
Мов, місця нема на землі.

Навіщо від світла тікати?
Чому, всі закрили роти?
І що під землею шукати?
Ми доки іще не кроти?!

Потрібні і небо, і зорі,
Щоб нам домогтися мети.
І дії ми любим прозорі,
Без різної, там темноти.

Бач, справи які загадкові?
У центрі, ще й поруч з «орлом»,
Потрібні місця прибуткові...
-І тут ми йдемо напролом.

Повірте, не місць торгівельних,
Від нас потребує життя.
А дій, більш значних та ретельних,
Чекає від нас майбуття.

Для чого ховаємось в схроні?
І ради якої мети?
Чи може, щоб їх охороні
Лиш, вихід та вхід берегти?

Тож, буде де пива напитись -
Від радощів я верещу.
А ще, при нагоді укритись,
Від холоду там, чи дощу.

Що ж треба для того робити,
Щоб мати там свій «саркофаг»?
Тут гроші потрібно любити,
Для досить міцних переваг.

І буде до тебе довіра,
Почують і твій голосок.
Миттєво міцнішає віра,
Бо й ти там, свій маєш кусок.

Та краще, щоб дурнем не стати,
Щоб зроду ніхто не чіпав,
Іди, без вагань,  в депутати,
Щоб право для захисту мав.

І все  таки хочу я знати?
Чом ліземо вниз, а не ввись?
-Проблем, коли хочеш не мати,
Сказали мені – Відчепись.

Та грішних не легко злякати,
І діло, хоч тут не моє,
Не варто під землю тікати,
Для цього Россошенці* є.

*Россошинці – місце поховання.