Позёмка, тополиная метель...

"Завія, тополина заметіль "
Надя Чорноморець

Завія, тополина заметіль.
Нестримна лоскітлива завірюха.
У вихорах безладно недолугих
Суєтність милосердецьких зусиль.

Пишноти і шкарубинки довкіль
Непримиренно пригортає пухом.
Похитується квіття капловухо
Поміж кошлатих білопінних хвиль.

Не забавлятись крихіткам із вітром -
В обіймах у росинок захмеліти
І пригорнувшись до землі тремтливо

У шарварку клубочаться примарно,
Роз*ятрюючи прагнення бездарно,
Аж поки - злива.


           ***
Позёмка, тополиная метель...
Безудержна и щекотлива - вьюга.
И вихрю хилому метелица-подруга
Бросает под ноги пушистую постель.

Пышнотам, щелям - видимый заслон.
Без разрешения заполнит пухом,
Соцветия качая вислоухие -
Среди лохматых белопенных волн.

А крошкам с ветерком не наиграться -
Росинками хмельными упиваться
И, трепетно приблизившись к земле,

Шумливо-призрачно клубиться по дороге,
Разбередив желания, о Боги,
Легко уплыть у ливня на крыле.