Аби не згадувать тебе...

Не маючи нічого, мати все,
Хіба то є реальним, чи потрібним?
Мій розум все уперто не сприйма,
Чому зачинені переді мною двері.

Складне учора здалося простим,
І з переляку я перехрестилась,
Мій погляд знову став самотнім і пустим,
І знову сніг десь там, а літо поруч.

Я не шукала, та й певне досі не знайшла,
Усе оте, що ти для мене значив,
Та годі, розум вже гуде,
Від марних цих римованих пародій.

Моя весна закінчилась знайомо,
Все сіре, хоч здалось на мить,
Що десь у вишині, з-за хмарок білих,
Мені блакитне небо майорить.

Хоча воно бентежно і самотньо,
Прокинутись і знову пробачать,
Що ти прокинешся зі мной не поруч,
Що ти не станеш вранці зігрівать.

Нам крила не дали, щоб не літали,
Щоб відстані не були нам легкі,
І, через це, не виграти змагання,
Із часом, що завжди вбивав єдину мить.

Ти певне чув, чи бачив, що знову закохалась,
Ти точно знав, що так повинно буть,
Ти наказав мені, колись, завжди всміхатись,
А я клялась, всміхатись…як болить…

Якесь воно усе стає порожнє,
І музика, і фільми, і життя,
Мої шляхи усі по бездоріжжю
І нікому, нажаль, мене шукать.

У серці все звучить знайомо, забутий,
Знищений у сутінках мотив,
Колись ти проводжав мене з перону,
Колись я плакала…ненавиджу ту мить…

І як завжди кажу усім моїм знайомим,
Що все окєй, що кваплюся я жить,
Проте напевне щось здає мій голос,
Постійно зраджує й нервово так тремтить.

Мені болить, у серці, та й легені,
Горять, палають з подихом новим,
Мені спекотно, вікна відчиняю,
Та спека не проходить, не іде.

Ненавиджу твоє кохане літо,
Не хочу знову згадувать зірки.
От поясни, хоч ти мені, як далі жити,
Коли я більше не належу лиш тобі?

Як чесно, то життя все ж не фігове,
Чудовий ВУЗ, робота, відчуття,
Рожеві окуляри, вірші, проза,
І мій надійний безлімітний інтернет.

Одне прохання, згадувать із сумом,
Або хоч іноді пригадувать ту мить,
Коли казав, що мене не покинеш,
А я ревіла. Вірила? Та ні…

Нажаль, нажаль, від мене гине рима,
Не хоче буть серед моїх рядків,
Тому скажу тобі, що не посміла,
Що не кохаю, лиш серденько болить…


Рецензии