Що кохались ми
Віддзвинів пташиний спів дібров,
Дві дороги пролягло між нами
І тепер їм не зійтися знов.
Линуть в небо журавлі ключами
З рідних місць їх гонять холода,
Плачуть сірі хмари над полями,
Листя, мов човни, несе вода.
Попід гаєм в’ється річка тиха,
У журбі вона тече кудись
Мабуть, не живе добро без лиха,
Що кохались ми та й розішлись.
Свидетельство о публикации №112060610410