Кобза бiля тину

* * *

Мов кобза грає...
                Павутиння
Бринить за тридев’ять земель.
І тіні бродять попідтинню,
Живих вигукують з осель.

І сурми чути з високості,
І струми —
                по сухій лозі.
Які у нас сьогодні гості!
І тане погляд в бірюзі...

Крізь них —
                і далі, далі видно,
Туди, за тридев’ять земель.
І там, і тут розкішно й бідно...
І плаче сивий журавель.

І кобза грає біля тину,
І в очі сині
                хтось мені
Очима дивиться сліпими
У павутинній сивизні.


Рецензии