Я кличу смерть — не можу я дивиться
На гідність, що живе в жебракуванні,
Кепкують з честі господАрі ниці —
Парад нікчемності в елітному убранні.
На досконалості — неправильну присуду,
На ту дівочість, що спотворили жорстоко;
Тріумф розпусти, похоті та блуду —
Повсюди бачить тут розкрите око.
Бо правду всі дурницею вважають,
І популізм є ділом «вчителя», «пророка».
Я кличу смерть — але й життя гукаю,
І чую вже здаля залізні кроки...
Мені все гидко, що навколо бачу.
Не можу світ цей кинути — і плачу...
2006-2025г (Интерпретація сонету 66 Вільяма Шекспіра)
Сонет
© Copyright: Евгений Криштопа, 2012
Свидетельство о публикации №112060405562
Свидетельство о публикации №112060405562
Рецензии
Чи не занадто песимістично? :)
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Дякую, щодо цього вірша - це мій переклад одного з Шекспірових сонат:)Чомусь виникло бажання перекласти його на українську мову))
Евгений Криштопа 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении
Евгений Криштопа 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении