Я кличу смерть, не можу я дивиться
на гідність, що живе в жебракуванні.
Кепкують з честі можновладці ниці —
парад нікчемності в розкішному убранні.
Для досконалості — надумана присуда,
краса жіночності спотворена жорстоко.
Тріумф розпусти, похоті та блуду
повсюди бачить тут відкрите око.
Бо правду всі дурницею вважають,
і популізм — то справа «вчителя», «пророка».
Я кличу смерть, але й життя гукаю,
та чую вже здаля залізні кроки.
Мені все гидко, що навколо бачу.
Не можу світ цей кинути, і плачу.
2006-2025г (Интерпретація сонету 66 Вільяма Шекспіра)
Сонет
© Copyright: Евген Алёхин, 2012
Свидетельство о публикации №112060405562
Свидетельство о публикации №112060405562
Рецензии
Чи не занадто песимістично? :)
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Дякую, щодо цього вірша - це мій переклад одного з Шекспірових сонат:)Чомусь виникло бажання перекласти його на українську мову))
Евген Алёхин 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении
Евген Алёхин 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении
