ДО ПОЕЗІЇ
Зайди у сад, у видуманий рай,
притулок звуків, запахів і цвіту.
Недовго там на мене зачекай,
нехай я вирвуся із цього світу.
Нехай покину грішне і земне
село трудів - країну виживання.
Поезіє, не покидай мене,
чекай на мене у саду кохання.
У тім саду, де "липа шелестить",
де сонячного чути спів кларнета,
де ти водила всіх людей на мить,
на вічність кожного поета.
Поклич мене, і я туди прийду,
де "солов;і піснями б;ють у груди".
Таких пісень, як у твоїм саду,
ніколи не співають смертні люди.
Нехай дзвенить піснями словопад,
я питиму із губ твоїх причастя.
я берегтиму твій едемський сад
й знайду кінець, там де чекала щастя.
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112060205487
Свидетельство о публикации №112060205487
Рецензии