Дорога все вгору та вгору.
Все важче і важче іти.
З гори відкриваються зору
незнані донині світи .
Та ніколи вдалеч дивитись,
бо піт заливає чоло.
і ніколи Богу молитись,
та Бог і не хоче цього.
Людина іде, поспішає,
несила спинитись самій.
І раптом завіса звисає
розірвана в церкві святій!
Скінчилася хресна дорога,
людина дійшла до мети!
Зустріла Всевишнього Бога,
а інші несуть ще хрести!
***
© Copyright: Ольга Будзан, 2012
Свидетельство о публикации №112060205266
Свидетельство о публикации №112060205266
Рецензии