Колише осінь на своїх гіллях
пожовкле листя.
Лунає тихо у моїх вухах
осіння пісня.
Пливуть років у вічність, небуття
стрімкі потоки.
Куди поділося моє життя?
І буде доки?
Останній спалах давньої мети
розвіє вітер,
задує недописані рядки
фатальних літер --
«КІНЕЦЬ»
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.