Дорога моя людино,
Чуэш, як тікає час?
Як теперішнє невпинно
Віддаляється від нас;
Бачиш, що навколо тебе
І від тебе навркуги,
як в оце блакитне небо
підіймаються птахи;
Відчуваєш кожним нервом
ці вібрації життя:
без упину, без перерви
гомін, рух, перелиття,
Чуєш, вітер віє вільний
і зривається на крик,
а хвилинкою - повільно
вгамувався і застиг.
Дорога моя людино,
Це усе, воно – тобі.
прошу в тебе я єдине:
не втрачай себе в юрбі,
Не підкорюйся без волі,
не пишайся взагалі,
і шукай своєї долі,
що єдина на Землі!
1.06.2012
Дорога моя людина...
© Copyright: Мария Стеценко, 2012
Свидетельство о публикации №112060101572
Свидетельство о публикации №112060101572
Рецензии
