розмова з паном бухгалтером

Безліччю справ не мені перейматись,
День черговий без калорій згорів.
Двоє у нужнику.  Я і бухгалтер –
Він – на портреті,  а я – на дірі.

Лобом натхненний та ротом завзятий
Зирить, неначе несе на горбу
Кожному – в серце, на дачу чи в хату
Завелетенську нудьгу та журбу.

Пане бухгалтере! Сум ваш – як море!
Він залюбого кісток дістає!
Ви на це діло крім поту й калорій
Кошти й майно віддаєте своє.

Людство нечуле живе та сміється,
Їсть собі суші чи борщ на обід.
Хто обрахує, кому заманеться,
Облаштувати собі геноцид?!

Хто відшкодує наснагу й сумління:
Подвиг геройський та сльози вночі,
Гасла, рекламу, етер та каміння,
Гостей, майдани та зиск копачів?!

Хто вас пойме і від ганчу врятує?!
Нікому! Бо ще багато таких,
Хто у кафе відсидітись міркує,
Начебто голодомор – не для них.

Замість пройнятись, той хтось вередує!
От ми й надумали з кумом:  нехай
ЗМІ телекамери в нужник вмонтує,
Будем конати в режимі онлайн.

Маємо бути достойними злуки,
Вашого рівня сягнути ідей.
Бачить весь світ, як у вас чисті руки,
Гузна в нас чисті уже третій день.

Дійте Указами з нами укупі:
«То є бандити.  Хто п’є або їсть.”
І павутинням на зморщеній дупі
Норід український вам відповість.

                13.12.2008 р.