Останній, як ромашковий, день міста,
Опівночі в обіймах теплоти.
Лиш чути в небі спалахи барвисті
І відчувати синій погляд. Ти.
Коштовний час, його найкраща страта
В передчутті. Вона ж таки болить.
В добі наступній жити й помирати,
Чекаючи на невідому мить.
Ні обіцянок, ані телефонів –
Так легше, але й важче… Небеса?
Погойдуються від далеких дзвонів.
У вічі сонце і краса. Краса!
Запаморочить й зникне безпідставно
Разів дванадцять. Мов роки, роки!
І дивуватись лініям на стані,
На власному. І пустоті руки.
Без аромату, але милі оку,
Жовтки в пелюстках хочуть ще цвісти.
Віддатись травню у всебічний спокій,
Хоча б наприкінці. Всміхатись. Ти.
Жовтки в пелюстках
© Copyright: Надежда Теленчук, 2012
Свидетельство о публикации №112052906960
Свидетельство о публикации №112052906960
Рецензии
Великолепное смешение пейзажной, философской и любовной лирики! И ещё -- на чарующем украинском...
Спасибо, Надя!
С уважением, Галина.
Шедевра 30.05.2012 00:50 • Заявить о нарушении
Спасибо, Надя!
С уважением, Галина.
Шедевра 30.05.2012 00:50 • Заявить о нарушении
Галина, большое спасибо за понимание!
Именно так я и воспринимаю происходящее :)
Надежда Теленчук 30.05.2012 10:35 Заявить о нарушении
Именно так я и воспринимаю происходящее :)
Надежда Теленчук 30.05.2012 10:35 Заявить о нарушении