Несила дивитись у вічі Ярилу,
Хоч в нім, як з криниці, черпає дух силу,
І ловить акорди яснОго мовчання
До стогону губ після миті вінчання.
І все на долоні: печаль і сумління –
Чи краплі солоні, чи снів ластовиння?
Здіймається вгору над кронами сосен,
І бАйдуже духу, що час вже за осінь.
Всміхається Сонце, цілує промінням,
І повняться ліс і душа вся прозрінням –
Нага й безсоромна стоїть на колінах,
Кигиче десь суєтне, зникнувши в тінях.
Ярило-Сонце
© Copyright: Валентина Чайковская, 2012
Свидетельство о публикации №112052703594
Свидетельство о публикации №112052703594
Рецензии
Зворушена, Лідіє. Хороше на серці!!!
Зі щирою подякою, глибокою шаною, та зиченням усіляких гараздів,
Валентина Чайковская 07.09.2012 09:56 Заявить о нарушении
Зі щирою подякою, глибокою шаною, та зиченням усіляких гараздів,
Валентина Чайковская 07.09.2012 09:56 Заявить о нарушении