Я не знаю, что хочет вампир
Типа, празнуем День ВознеСинь.
Да й даВВай розопЕмо Ш бутыль. На мынэ лизэ все товкачых:
Гэй ты, диду! Збрый бороду! Хэ!..
А ля мни начыХаты на хит, шо хытае блатных.
В мэнэ Е во роботы хоч скик:
Покосы йды святэйи зымлыць.
На симнаццати сотках сыдыть 320, мо, тысяч пчилк з йиж!
Ну, й на мэтыр я дав йим травыць.
А вот зарэ пойды мни помыйсь.
Дэ тут в дида шо есця соби.
А ны газу тоби, ны плиты. Ну, такый вот я плит.
Чобот быццам дурны Ж.
Нада Ж чан хоть бы-к мощный в дви дижк.
А у Васькы оно шо дви мыск.
Ибо Ж дача тут в БороДаче.
А ны прам Заповедный Свят Сад.
От и йидымо дэ колы к матк:
Змый но Ж плэчы, Коза!
А то падло СтрыльЦовэ счас счахнь от бысхлибыць цыганьськ.
Да и вот...щэ й сцираний грузак.
А потОМ знОМ ровэрОМ назад.
Шэсьць кылёМытРый з гак!
И, ну, как вам тут наша Задачк?
Ведь у Рыловыч найдь тмур-каманьдь. Вси школята вищаць кал Музея Дзед Вась.
Свидетельство о публикации №112052500919