дума про державну мову

Розіслав усюди Київ
Вказівки письмові:
«Треба фільми транслювати
На державній мові.»

Все б нічого, –  нам на руську
З даху наплювати,
Але ж треба гроші мати,
Щоби дублювати!

Попідтинню сиротою
Бідна Україна
Сіла маком, та й ридає,
Як мала дитина.

Б’ється в приступу щосили,
Що пуста валіза,
Як почула, аж збіліла
Чорна Кондоліза.

Сльози вилляла дівочі,
Та взяла на задум,
І  ООНу шле напрочуд
Дивний меморандум.

А які у тім  ООНі
Можуть буть дебати,
Коли щось запропонують
Сполучені Штати?!

Й недоношені країни
Зійшлись на умові:
Кіна клепати на нашій,
На державній мові.

Хто на неї із тамтешніх
не має макітри,
Тому будуть додатково
Підписані тітри.

Вакарчук на Райзу плигнув
З радості такої,
Бо сягнула, гей!!!  державна  –
Мови світової!
 ……………………………………………
               
 Аж, гульк! Фільм новий. Індійський.
Ми із кумом «Ватру»
Досмалили й почвалали 
До кінотеатру.

І хоча сюжет трагічний –
Краєвид чудовий:
Храми, квіти екзотичні,
Та святі корови.

Діалоги, пісні, танці,
Еротична сценка –
Все озвучено ретельно
Мовою Шевченка.

Звідусюди йде до тями,
Як туман з діброви,
Просякання почуттями
Державної мови.

Дрож до нирок «пронимає»
(Вибачте на слові!)
Бо і фауна вітає
Всіх на нашій мові.

«Хай живе!» – вищать індики
З півнями укупі,
Й мавпи з мапою держави
Нашої на дупі.

Слон сурмить, як у трембіту,
Бо для нього свято –
Бігать з лозунгом на пузі
«Україну – в НАТО!»

«Геть! Ганьба! Героям слава!» –
Чулося папугу…
Хоч цілуй оту животну
За таку заслугу.

Але ми із кумом приза
Віддали слонові,
Що насамкінець ще й перднув
 На державній мові!
                2009р.