Пересічним українцям
Дуже легко жити,
Бо у нас єдиний клопіт –
Якось животіти.
А нещасні патріоти
Попре гроші й славу
Мають майже без перерви
Пестити державу.
За отим святим заняттям
Їм – а ні присісти,
Ні еротику утнути,
Ні шмат сала з'їсти.
А держава негаразди
Тицяє під носа:
Вже добилась, щоб громада
Була гола-боса.
До зірок задрала ціни,
Втілила хвороби,
Розселяє по загонах
На зразок худоби.
Пхає в нас отруйну їжу
Та отруйні ліки,
Щоб іще хутчіш здихали
Чи стали каліки...
Нам-то що?! Любу гидоту
Можем проковтнути.
А запеклим патріотам
Як при цьому бути?!
В атмосфері ганчу й жаху
Вибору не мають,
От і пестять герб та прапор
Та гімна співають.
Що їх вельми надихає
На поступки хвацькі!
Вони нюхають онучі
Та штанці козацькі..
Тож кидаймо сіромахам
Копійчину, браття!
Бо у них таке нещире
Та гидке заняття.
украiнськi патрiоти
© Copyright: Виталий Копусь, 2012
Свидетельство о публикации №112052108623
Свидетельство о публикации №112052108623
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.