Дощем набрякла атмосфера,
Та й доля щастя не дала.
Тяжке життя пенсіонера,
Тому, що пенсія мала.
Надію, віру відібрали,
Звіріє в розпачі душа.
Хоч би будь-що подарували,
Та з цим ніхто не поспіша...
То дощ, то град, то вітер виє,
Від дум чманіє голова.
І серце повсякденно ниє,
Бо замість діл – одні слова.
Гнітить тягар тяжкої ноші,
Тож, це закінчиться коли?..
Ну не везе мені на гроші,
Як нашій «Ворсклі» на голи.
Невезiння
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112052106913
Свидетельство о публикации №112052106913
Рецензии