Знайшов тебе серед віків,
Таку кохану і єдину.
Десятків три тому років,
Привіз на рідну Україну.
Де неба чистого блакить.
Де білий цвіт садів вирує.
Де зорепадів срібна мить,
Як хміль, хвилює і чарує.
Повз нас не роки а віки,
Летять у простори безмежні.
А ми з тобою навпаки,
Від часу ніби незалежні.
І смак життєвої жаги,
Не загасив кохання змоги.
І не засипали сніги,
Наші подолані дороги.
Ще не скінчаються роки.
Тож рано опускати руки
Наш шлях у зоряні віки,
Продовжать діти, та онуки.
Хоч стрімко пролітає час,
Життю радіємо щорічно.
Любов, що поєднала нас,
В душі закоханій - навічно.
Ще не скiнчаються роки
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112052106757
Свидетельство о публикации №112052106757
Рецензии